Збірник віршів про стосунки людини і природи - МегаЗнайка - сайт для дітей, батьків, вчителів

Перейти до вмісту

Головне меню:

Збірник віршів про стосунки людини і природи

Збірник віршів про взаємовідносини людини і природи. Вірші про бережливе ставлення до природи, про любов до всього живого. Вірші про те, як люди допомагають тваринам, птахам, рослинам і як їм завдають шкоди. "Бережіть природу, діти і дорослі!", - закликає кожен вірш на цій сторінці.


П. Сиченко

Вмійте природу любити

Вам у походи ходити
І мандрувать, любі діти.
Вмійте ж природу любити,
Кожній стеблинці радіти.
В полі, у лісі, над яром –
Квіти, дерева і трави…

Цвіту не рви задаром,
Гілки не втни для забави!
Оберігайте ж повсюди
Шлях і стежиночку в гаї,
Все те окрасою буде
Нашого рідного краю.


Олександр Пархоменко

ЗАЙЧИКОВА СКАРГА

Мовить заєць сумовито:
— Важче жити з літа в літо.
Йдеш попастись на хлібах,
А мисливці бах та бах!

Пожувати гілку схочеш,
У перелісок заскочиш,
А в переліску те саме:
По сліду стрільці із псами!

Якось мчав я по обніжку
Та й забіг в дитячу книжку.
В книжці, думалось мені,
Застріляки не страшні.

Тільки й тут не менші страхи
Для зайчиська-бідолахи:
Бо недбальці-хлопчаки
Книжку рвуть, мов ті вовки!..

Ось труснуло в полі снігу,
Хтось на слід виходить мій...
Побіжу в Червону Книгу,
Може, виживу хоч в ній.



В. Заяць

Конвалія

Де ліс, немов наміточка,
Ясніє диво-квіточка.
На неї я здивований,
Дивлюсь, мов зачарований.
Конвалія білесенька,
Мов дівчина гарнесенька.
Ні, не зірву, йду далі я -
Нехай цвіте конвалія!


Олександр Пархоменко

ОДУДІВ ПОКРИВДИЛИ

Тепла, темна лапа ночі
Світ у постільки вклада.
Пара одудів на спочив
Повертає до гнізда.

Натомились, налітались,
Казна-чого наковтались,
Гусінь зводили бридку
У весняному садку.

Зараз шасть собі до хатки,
Будуть спатки, спатки, спатки..
Та нараз — така біда:
Пух та пір'я од гнізда!

Хтось недоброю рукою
(Не звіриною — людською!)
Учинив знічев'я зло:
Знищив одудам житло.

Що вже птиці невеселі,
Геть   немилим   став   садок.
— Як нам жити без оселі?
— Як   нам   вивести   діток?


Степан Жупанин

Початок медоносу

Медонос весняний
Розпочався нині.
І гудуть невпинно
Вулики бджолині.
А дідусь між ними
Ходить на світанку,
Слухає, як бджоли
Дзумкають веснянку.
Бджоли дідусеві
Бороду обсіли,
Думали: то перший
Цвіт весняний білий.



Олександр Пархоменко

СИРІТКА

Мама ведмедиця мовила сину:
— Ти зоставайся, а я по малину.
Не одкривайся, дитино, нікому.—
Вийшла і вже не вернулась додому.
Довго ведмедик сидів самотою,
Довго не відав, що став сиротою.
Лапу смоктав і журився сирітка,
Ждав терпеливо, бо голод — не тітка
Кволий, заплаканий виліз з барлогу,
Треба ж у когось шукати підмогу.
Бачить — людина! Наївному звіру
В серце людина вселяє довіру.
Нагодувала малого, зігріла,—
Справді, як меншого брата зустріла.
Прикро одне лиш: навіщо сирітку —
Зразу ж у клітку?!


Анатолій Костецький

Стара казка на новий лад

Людина —  природи володар одвічний
звернулася якось до тихої річки,
до чистої, наче сльозина, води:
— Течеш ти, старенька, кудись не туди.
Вихляєш лісами, вихляєш лугами...
У мене, в людини, тектимеш ти прямо!
Доволі поволі як хочешвихляти!
Почну-но я зараз тебе випрямляти!..

Сказано — зроблено: слово Людини бути
у всьому несхитним повинно!
Людина, бульдозер та ще екскаватор
взялися стареньку ріку випрямляти.

(Читати повністю)



Петренко Микола

ЩЕДРІСТЬ

Річко, річко, на тобі
Ще одну краплинку:
Прийде дівчинка сюди
Ти скупай Маринку.

Гілко, гілко, на тобі
Ще один листочок:
Заховаєш Василька
Ти у холодочок.

Чайко, чайко, на тобі
Ще одну пір'їнку:
В синє небо понесеш
Дівчинку Мальвінку.

Ягід вишеньці дамо,
Сонцю — позолоти,
А за це нам світ дає
Всі свої щедроти!



 
 
Назад до вмісту | Назад до головного меню