Збірник віршів для дітей. Петро Ребро - МегаЗнайка - сайт для дітей, батьків, вчителів

Перейти до вмісту

Головне меню:

Збірник віршів для дітей. Петро Ребро

Петро Ребро. Збірник дитячих віршів. Вірші про дітей

Веселі, гумористичні, повчальні, прості у спийманні і запам'ятовуванні вірші Петра Ребра зацікавлять дошкільнят, молодших школярів, батьків, вчителів, вихователів.


Читайте вірші Петра Ребра на нашому сайті. Збірник віршів про дітей для дітей. Вірші про те, як діти пізнають навколишній світ, як спілкуються між собою, про їх стосунки з дорослими, про особливості світобачення та ін.


Петро Ребро

Андрійків рак

Піймав Андрійко рака,
Мерщій його зварив,
А потім аж заплакав:
— Хто рака замінив?
Здивований страшенно,
Пита він: — Як же так!
Був чорний рак у мене,
А це — червоний рак!



Петро Ребро

Вередливі санчата

Ну й санчата Олечці купили!
Вередливіш, мабуть, не знайти:
Із гори — самі біжать щосили,
А на гору — треба їх тягти!



Петро Ребро

Відсталий учень

Щоранку з хлоп'ятами Шарик
До школи ходив - не лінився.
Дає йому Толя букварик:
Чи ти хоч читати навчився?
А пес тільки кліпає оком,
Розгублено зирка довкола.
Виходить, даремно два роки
Ти, Шарику, бігав до школи!


Петро Ребро

В зоопарку

Гукає Ігор до Дмитра:
- Поглянь, якенна кенгурА!
Дмитро сміється: - Ой, умру!
Не кенгурА, а кенгурУ!
- А он із клітки вигляда
Папуга жовта - какадА!

Друг знов у сміх: - Ой, упаду!
Не какадА, а какадУ!
Відразу видно, братику,
Що ти не вчиш граматику!



Петро Ребро

Дивні штани

Купив татусь мені штани.
Приміряв я: - - Овва!
Великі? Що ж, нехай вони
Полежать рік чи два.
Сьогодні знов дістали їх
В комоді аж на дні.
Але тепер - і сльози, й сміх -
Малі вони мені.
Минув же тільки рік - і ось
Попробуй тут збагни:
Чи перешив їх нишком хтось.
Чи це не ті штани?


Петро Ребро

Забрехався

Хвалився Ігор-брехунець
Івасику малому:
- Є в мене дома олівець
Сто кольорів у ньому!
- А чи великий він?
- Ого! Як від землі до стелі!
- А в чому ж носиш ти його?
У чому? У портфелі!


Петро Ребро

Зелений гребінець

Ми півника малюємо.
Стоїть він на горбку
й, дугою шию вигнувши,
Кричить «ку-ку-рі-ку!».
На ніженьках у півника –
Сап'янці золоті.
На крилах - синє пір'ячко.
Зелене - на хвості.
А знаєш, чом у півника
Зелений гребінець?
Тому, що загубили ми
Червоний олівець.


Петро Ребро

Кізоньчина мова

Побачила кізонька дівчинку Зіну,
Не знала вона, як сказати: "Дай сіна",
Тож мовила коротко: - Ме!
Похрумала вволю сухої травички,
Не знала коза, як сказати: "Водички!",
Тож мовила коротко: - Ме!
Наївшись, напившись, лягла спочивати,
Не знала вона, як спасибі сказати,
Тож мовила коротко: - Ме!



Петро Ребро

Коли задрімаю

На сина тато грима:
- Все крутишся? Авжеж!
Вже ніч он за дверима.
А ти коли заснеш?
Малюк відповідає:
- Я тихо вже лежу.
І тільки задрімаю,
Відразу вам скажу.


Петро Ребро

Лічилка

Я малюю зайчика для вас.
Раз.
Це у нього, бачте, голова.
Два.
Це у нього вуха догори.
Три.
Це стирчить у нього хвостик сірий.
Чотири.
Це очиці весело горять.
П'ять.
Ротик, зубки — хай морквину їсть.
Шість.
Шубка тепла, хутряна на нім.
Сім.
Ніжки довгі, щоб гасав він лісом.
Вісім.
Ще навколо насаджу дерев'я.
Дев'ять.
І хай сонце сяє з піднебесся.
Десять.


Петро Ребро

Ні, ти не знаєш добре України ...

Ні, ти не знаєш добре України ,
Якщо на Запоріжжі не бував,
Де небо – то від хвиль Дніпрових синє,
То золоте – від степових заграв;

Де на весь світ поралить колосками
У січах кров’ю зрошена земля,
Де царство дум, де навіть кожен камінь
Народу невмирущість прославля;

Де сяйво з вод висотують турбіни
А Хортиця сурмить, як пароплав...
Ні, ти не знаєш добре України,
Якщо на Запоріжжі не бував.



Петро Ребро

Оксанчин дитсадок

Чий такий красивий дім?
Грають промені на нім.
Сяє напис: «Колобок».
Це Оксанчин дитсадок.
Чий такий співучий дім?
Цілий день пісні у нім.
Кличе музика в танок.
Це Оксанчин дитсадок.
Чий такий веселий дім?
Не змовкає сміх у нім.
А малечі — мов квіток!
Це Оксанчин дитсадок.


Петро Ребро

Олівці

Був у мене один
Олівець у руці.
Перерізав його –
Стало два олівці.
Два - це краще, та я
Зупинитись не міг.
Тільки два олівці?
Перерізав і їх.
Стало більше, але
Що ж хлоп'ятам я дам?
Перерізав і ці
Олівці пополам.
Ціла купа тепер
Олівців у руці.
Та я сумно дивлюсь
На огризочки ці.
Як я буду тепер
Малювать і писать.
Якщо ці олівці
Навіть в пучку не взять?!


Петро Ребро

Приземлився

Раз гойдайся наш Денис
На гнучкому клені
Та й шугнув по вітах вниз
У кущі зелені.
Я підбіг і запитав:
Впав? Чи не забився?
А Денис:
- Хіба ж я впав?
Це я... приземлився!



Петро Ребро

Провчила

- Синку, йди-но вмийся, - кличе мати.
А малий кричить їй у вікно:
Ну нащо сьогодні умиватись,
Якщо завтра митись все одно!
Ось і вечір. Мати каже сину:
- Лізь голодним, хлопче, під рядно:
Ну нащо тобі вечерять нині.
Якщо завтра їсти все одно!


Петро Ребро

Радість

- Красота! - кричить Оксанка.
- В чому річ? - питає Мила.
- Я ішла до школи ранком
І свій ранець загубила!
- Чом же рада ти страшенно? –
Каже Милочка Оксанці.
- Бо із двійками щоденник
Залишився втому ранці!


Петро Ребро

Сліпий дощик

Світило сонце, й дощ поливсь
На сад, на хати, площі.
Говорить мама: — Подивись,
Сліпий сьогодні дощик.
А я кажу: — Він не сліпий!
Він, певне, бачить, мамо,
Бо нас знайшов і покропив
В садочку під кущами!


Петро Ребро

Телятко

Маленьке телятко по стежці стрибало,
Забігло на грядку і все там стоптало.
Я крикнув, я охнув: що діяти нині?
Зозла ледь не цьвохнув телятко по спині.
Нащо мені грядку воно затоптало?
Але... тут телятка шкода мені стало!
Я кинув лозину свою чималеньку...
Хіба воно винне? Телятко ж маленьке!



Петро Ребро

Чим погані наші груші

Груші в нас смачні, духмяні,
Й родять рясно, й спіють впору
Лиш одним вони погані –
Що ростуть не вниз, а вгору.
Бо з-за цього, признаюся,
Кожен раз прохать я мушу
тата, маму чи бабусю:
- Підсадіть мене на грушу!



Петро Ребро

Чудний молоток

Ілько, щоб скриньку збити,
Взяв цвяхи й молоток,
Та скоро він сердито
Жбурнув його в куток.
— Цей молоток,— зітхає,—
Чудний діставсь мені:
По пальцях попадає,
А по гвіздочках — ні!


Петро Ребро

Ходяча майстерня

Підняв Славка товаришок,
А потім каже: - Слава,
Та ти важкий, немов мішок!
Скажи, у чому справа?
Той - до кишень.
А там - гвіздки.
Два гвинтики, три гайки.
Пружини, ножики, гачки,
Сім струн для балалайки.
Ключі, обценьки, молоток
Ще й шестірня іржава...
І засміявсь товаришок:
- Майстерня, а не Слава!


Петро Ребро

Хто правий?

В'ється, в'ється до ставка
Річка синьоока.
Тато каже, що мілка,
Я кажу — глибока!
Хто правий з нас — я чи він,—
Сам не розумію:
Татку в річці до колін,
А мені — по шию!


Петро Ребро

Що таке роса?

Чудеса, хлоп'ята,
Прямо чудеса!
Наш Митько не знає.
Що таке роса.
Та роса уранці
Сяє на траві.
Мов разки намиста,
Іскорки живі.
Як поглянуть збоку –
Це така краса!
А Митько не знає,
Що. таке роса.
І не взна, бо пізно
Хлопець устає.
Як росу повсюди
Сонечко зіп'є!


Петро Ребро

Яблучко не витримало

У садку - це видно і на віддалі –
Скрізь плоди проміняться-блищать,
А Мишко все скаржиться сусідові.
Що, мовляв, немає чим вгощать.
Каже він: - Повір мені, та я б.
Лука. Дав тобі і їсти й про запас.

Тільки ані груші, ані яблука
Цього літа не вродили в нас.
Не вродили зовсім. Аніскілечки.
Навіть я шукати не берусь.
Тут зірвалось яблучко із гілочки
Та по лобі скупердягу - хрусь!


Петро Ребро

Як Ваня загорів

За все літо й трошки Ваня
Не лежав на бережку.
Був він з дідом на баштані,
Був із татом на току.
Був із мамою у полі –
Кукурудзу проривав.
Був із хлопцями у школі –
Сад полити помагав.
Був у тракторній бригаді.
Де працює старший брат.
Із сестрою на леваді
Пас колгоспівських телят
І ніде не лінувався.
Скрізь трудився, як умів,
І від сонця не ховався –
Через те він загорів!

Петро Ребро. Вірші для дітей, вірші про дітей, тварин, природу, рідний край
 
Назад до вмісту | Назад до головного меню