Збірник віршів про осінь - МегаЗнайка - сайт для дітей, батьків, вчителів

Перейти до вмісту

Головне меню:

Збірник віршів про осінь

Збірник віршів, вірші про осінь, вірші для дітей

Збірник віршів про осінь

Збірник віршів про осінь для дітей. Ілюстрація Людмили Постних
 
 

1     2     3    4    5     6

 


Олександр Пархоменко

БАБИНЕ ЛІТО

За горами, за лісами,
Сам не відаю, де саме,
Лунко прядка стугонить,-
Баба Осінь суче нить.
Крутить прядка
швидко, швидко:
- Ти не рвися, вийся, нитко,
Не вовниста, не лляна –
Шовковисто-срібляна.
Я тобою розгаптую
Хустку жовто-золотую,
Розгаптую, надягну –
Буду краща за весну!..
Раптом - де узявся в лиха? –
Вітерець підкрався стиха,
Видер в Осені нитки
І порвав їх на шматки.
Біле шмаття в небі в'ється,
А пустун-вітрець сміється,
Рве з бабусі на льоту
Хустку жовто-золоту.


Вадим Крищенко

БІГ РУДИЙ ХИТРЮЩИЙ ЛИС

Біг рудий хитрющий лис,
Підпалив зелений ліс.
Стало листячко багряним,
Вкрились пагорбки туманом.
Враз пожовкла скрізь трава,
Стала ніби нежива.
А в густих кущах шипшини
Розгорілися жарини.
Кажуть, це вогнистий лис
Запалив навмисно ліс.
Я ж збагнуть не можу й досі
Чи це лис, чи просто осінь.



Ліна Костенко

Білочка восени

На гіллячках, на тоненьких,
Поки день ще не погас,
Сироїжки та опеньки
Білка сушить про запас.
Так нашпилює охайно,
Так їх тулить на сосні
І міркує: а нехай-но
Ще побудуть тут мені!
Поки дні іще хороші,
Поки є іще тепло,
А як випадуть пороші,
Заберу їх у дупло.
«Буде холодно надворі,
Сніг посиплеться з дубів,
Буде в мене у коморі
Ціла в'язочка грибів!
Але білочці не спиться.
Дятел тукає: тук-тук!
Щоб не вкрала їх лисиця
Або хитрий бурундук.



Андрій М'ястківський

БОРСУК

У яру, яру
Вирию нору,
Жовтим листям притрушу,
Кукурудзи наношу.
Як завиють заметілі,
Буду їсти зерна білі.
В мене постіль є м’яка.
Не чіпайте борсука!



Григорій Кулеба

Бринить павутинка

Падають тумани
На принишклі доли,
І земля рахманно
Пахне, як ніколи.
Смолка червоніє
З полинів прив'ялих —
Літечка надія
І останній спалах.
Тьохнула пташина —
Обізвались доли
Трепетно й билинно,
Клично, як ніколи.
Наслухають хмари,
Кожне зело слуха.
Заєць, мов радари,
Нашорошив уха.
І петля стежинка
Через луки, в просинь...
Срібна павутинка
Вже бринить про осінь.


Дмитро Павличко

Вітер

Якось вітер ніс листок,
І прикульгував щокрок,
І щокрок відпочивав,
І листок на землю клав.
Так сердешний занеміг,
Ніби ніс він збіжжя міх,
Важко дихав і сопів,
Аж упав, нарешті, в рів.
Я тоді листок підніс,
Але вітер, наче біс,
Хап його мені з руки
Та й у поле — навпрошки.
І високо понад лан
Зринув хитрий вітрюган,
Свиснув,
крикнув з-під небес,-
І листок у хмарі щез.



О. Кобєць

Восени

У гаю похрипли всі струмочки,
От і літові кінець:
І спадають золоті листочки
З деревець.


Кожен той листочок жив,
Теплим літом солодко впивався,
І чи спать лягав, чи прокидався,
Не тужив.


А тепер вони лежать,
Мов туманом смутку пойнялися ...
Тільки часом, як по них пройтися -
Зашуршать.


Може, згадують ті дні,
Як уміли з бурями змагатись,

Мріють, як за тими днями гнатись
На коні,

Й де б коня такого взять,
Щоб на нього сісти та й летіти,
Та й летіти — незабутнє літо

Доганять?..


 
 
 

1     2     3    4    5     6

 
 
Назад до вмісту | Назад до головного меню