Прислів'я та приказки - МегаЗнайка - сайт для дітей, батьків, вчителів

Перейти до вмісту

Головне меню:

Прислів'я та приказки

Про прислів'я

Прислів’я — це мала форма народної поетичної творчості, короткий, ритмізований вислів, що несе узагальнену думку, висновок, іносказання з дидактичним ухилом.
Багато українських прислів’їв виражають любов до Батьківщини, готовність її захищати, осуд зрадників, стверджують необхідність дружби між народами тощо. Інші тематики прислів’їв – прислів’я про сім’ю, родину, прислів’я про працю, прислів’я про дівочу красу, про розум, любов до правди, прислів’я про добро та інші людські чесноти.
Виникають прислів’я постійно. Вони поширюються в народі, передаються від покоління до покоління. І лише найзмістовніші й найвлучніші з них не зникають, живуть впродовж століть.
Справжні народні прислів’я поєднують у собі глибокий зміст з дуже простою, але образною формою, їх легко запам’ятовувати й виголошувати. Прислів’я, як правило, короткі, будова їх відзначається симетричністю, поділом на частини, що римуються між собою; рими в них багаті й іноді несподівані. Часто прислів’я будуються з використанням або синтаксичного паралелізму («Хвали жито в стогу, а пана в гробу»), або протиставлення («Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить»). Найчастіше прислів’я використовують метафору, а також гіперболу («Такий тупий ніж, що й киселю не ріже»), іронію («Поможе, як мертвому кадило»), порівняння («Живе, як у батька за пазухою»), епітети («У лиху годину узнаєш вірну людину») та інші тропи. Можна виявити такі особливості народних прислів’їв: узагальнення народного досвіду; повчальність; стислість і ємність висловленої думки; влучність і поетичність; використання слів у прямому й переносному значеннях; малий обсяг.

(За матеріалами Вікіпедії)


НАРОДНА МУДРІСІЬ НЕВМИРУЩА

Кожний народ має свої фольклорні скарби, свою поетичну творчість. Мабуть. не буде перебільшенням сказати, що найпоширенішим, наймасовішим різновидом фольклору є приказки та прислів'я - згусток народного досвіду, класичні за формою і філософські за змістом образні вислови.
Немає людини, яка не користувалася б цими лаконічними, експресивними висловленнями. Від того, в якій мірі письменник вплітає в тканину свого твору, в мову своїх  героїв народну фразеологію, залежить образність, багатство його мови.
(Джерело: «Русское народное поэтическое творчество», М, 1954, стор 191.)

 
Назад до вмісту | Назад до головного меню