Пісня "Ангелику". Олег Герман - МегаЗнайка - сайт для дітей, батьків, вчителів

Перейти до вмісту

Головне меню:

Пісня "Ангелику". Олег Герман

Олег Герман
АНГЕЛИКУ

Синку мій, прокинься, леле, хто ж для тебе постіль стеле,
із хмаринок слізьми миє… Чом не разом нині ми є?...
Ой, матусю, люба нене, не тримай жа
лю на мене.
Я став свічкою незрячим і подзвінням тим, хто плаче…
Колихала тя’ під серцем. Хрест на мене впав тепер цей,
по якому кулі били – дай ми, ангелику, сили.
То не мука, то не мука… Я ж тобі зоставив внука.
Він тобі замінить сина – не печалься нене сива.
Ой, не стане, ой не буде… Розриває туга груди.
Білим птахом в чорне небо полечу тепер до тебе…
Мамцю, нічка проминає. Україна в нас одна є.
То ж для тебе і для люду Світлим Ангелом я буду.



 
Пісня про тих, хто загинув на майдані 2014
 


Передслово до пісні

Ніяк не стирається з пам’яті відео образок, коли мама схилилася серед Майдану над труною. Схилилася над сином й безмовно про щось говорить із ним. Мова отої тиші розколювала серця людей поруч. А вітер ледь колихав козацькі кучері, ніби будив зажурені дерева. Легкий вітер. Весняний. Чи може це син відповідав матері? Може він перебував у ньому?.. Враз натягнуту струну тиші розірвав голос малого хлопчика: «Тату, йдемо!»…

Минуло рівно місяць і я знову зустрівся із цією розбитою горем жінкою. Зустрівся у сні. Вона зупинила мою поспішну ходу, пронизала своїм стражденним поглядом і з пересохлих уст зірвалося: «Що з нами? Хіба мій Василько за це голову поклав?» Я розумів – жодна із моїх відповідей не загоять її рану. Жодне оправдання чи пояснення. Тепер мовчав я…

Врешті, витяг із кишені листок паперу із новим віршем. Поклав аркуш у жіночу долоню та подався геть… Мене розбудили ранкові дзвони Храму. Вони звучали наче свіжа мелодія, мелодія до написаних слів які зоставив незнайомці. А зовсім недавно зателефонував знаний хоротворець й диригент Володимир Верней: «Олег, до мене прийшла музика на твої вірші. Послухай». Чим більше вслухався у неї, тим більше впізнавав у ній мову дзвонів, голос небес і відлуння непогасної у серці пори.

Всі ми постанемо із часом перед Справедливим й Невідворотнім Судом. На брамі, поруч з святим Петром, стоятиме наш кобзар Тарас та питатиме кожного: «Хто ти? Чий син? Якого роду?» А біля нього – невмируща небесна сотня безмовно дивитиметься у душі кожного з нас. І в душі тих… які так роз’ятрили материнський біль: «Що з нами? Хіба мій Василько за це голову поклав?».. За ким оте подзвіння?

Олег Герман – поет, заслужений діяч мистецтв України



 
Назад до вмісту | Назад до головного меню