Мирославів батько. Легенда про те, чому потрібно поважати старших людей, батьків. - МегаЗнайка - сайт для дітей, батьків, вчителів

Перейти до вмісту

Головне меню:

Мирославів батько. Легенда про те, чому потрібно поважати старших людей, батьків.

Мирославів батько
(Давньоруська легенда)

Колись у давнину після сильної засухи та суховіїв племена русичів охопив чорний мор — все більше й більше місцевих мешканців помирало з голоду. Люди почали шукати виходу зі скрутного становища, щоб не згинути остаточно. Захвилювалася молодь: навіщо їм старі, адже вони не сіють, не жнуть, не полюють, та й їсти їм давати нічого. І вирішили молоді своїх дідусів, бабусь, літніх батьків повиносити до Змієвого урвища. Та від того в родинах достатку не прибуло, щастя не з'явилося.
Тільки в одній великій родині старший син Мирослав не зміг залишити напризволяще свого старенького батька. Він сховав його у печері і щодня носив йому їсти, лікував рани. Одного разу, коли син розповів, що знову недорід і хліба не зберуть навіть на насіння, старий батько порадив:
— Мирославе, навчи своїх односельців встати до сходу сонця і вийти в поле, коли ще роса не збита. Люди побачать стежинки — то миші-полівки до своїх сховищ шляхи проклали. Пройдіть ними, і в кожному по пуду-два зерна знайдете.
Так і зробили люди, і не вимерли з голоду. А батько Мирослава ще порадив синові, як уникнути збройної сутички з кочівниками і перемогти їх.
Якось Мирославів батько сказав синові:
— Відчуваю, любий, насувається ще одна засуха, така, якої до того не було в наших землях. Порадь людям прорити канаву від річки і наповнити її водою.
Так він урятував молодь свого племені й сусідні племена ще раз. А люди думали, що то Мирослав такий   мудрий.  Та  одного  разу   Мирослав зізнався, що його мудрість була лише в тім, щоб урятувати батька від смерті.
Захвилювалися всі, адже в кожній сім'ї були і страчені діди й прадіди, мудрі старожили, і тоді понесли Мирославового батька на руках і поклонилися йому вдячно, і зробили старшим над усіма племенами. Відтоді у племенах слов'янських з повагою ставляться до мудрих літніх людей, і ні в кого не підводиться рука на своїх батьків.


 
Назад до вмісту | Назад до головного меню