Колядки та щедрівки - МегаЗнайка - сайт для дітей, батьків, вчителів

Перейти до вмісту

Головне меню:

Колядки та щедрівки

Звідки прийшли до нас колядки та щедрівки?

У скарбниці української народної поезії від давнини збереглися календарио-обрядові пісні. Вони перозривно пов'язані з певною порою року, відповідними звичаями і сільськогосподарськими роботами. Зустріч нового року і весни, проводи літа і збирання врожаю завжди супроводжувались ритуальними діями, піснями, іграми, хороводами. Різноманітні за змістом і формою, характером і часом виконання, колядки, щедрівки, веснянки, петрівки, русальні, купальські та жнивні пісні відображають свята і будні давнього українського села. Впродовж віків у них втілювались мудрість і досвід народу, його духовне багатство, морально-етичні та естетичні ідеали.
Окремий цикл величальних пісень, приурочених до зимових свят, складають колядки та щедрівки - аграрно-магічні пісні святкового обходу дворів. Серед календарпо-обрядових пісень вони відзначаються жанровою своєрідністю, урочисто піднесеним тоном, емоційно-романтичним забарвленням.
У науці
не раз порушувалося питання про походження свят і пісень зимового календарного циклу. На думку вчених, після запровадження Петром Першим у 1700 р. нового календаря на християнське свято Різдва було перенесено частину весняних обрядів, а саме величальні обходи дворів, які раніше відбувалися на початку нового; трудового року (за березневим літочисленням). Доказ цьому - наявність у колядках та щедрівках весняних мотивів: приліт птахів, оранка землі і засів, образи розквітаючої природи. Термін колядки дослідники розглядають як синонім до українського щедрівка, що походить від новорічного «щедрого вечора».
Колядки виконувались під час різдва. Молоді люди, переважно хлопці, збирались «дружиною», вибирали ватага - «березу», запрошували
ся музики і обходили всі хати села з піснями і величаннями господарів, за що одержували подарунки. Разом із співом колядок відбувалися і народні ігрища та вистави - «Коза», «Плуг», «Зірка». Щедрівки співали перед Новим роком дівчата і діти під вікнами односельчан. Між колядками і щедрівками немає значної текстової різниці, хіба що щедрівки часто мають типовий рефрен: «Щедрий вечір, добрий вечір». В західних областях України на Новий рік хлопці водили «Маланку».
Основний зміст зимових обрядових пісе
нь полягає в пророкуванні хорошого майбутнього врожаю. У плині віків первісна аграрно-магічна функція стала художньо реалізовуватись у величальних мотивах. Тематично колядки розрізняються залежно від того, кому вони адресуються: є величання господарю, парубку, господині, дівчині. В основі величань лежать побутові інтереси землероба, його турботи та мрії, що складають внутрішній зв'язок колядок і щедрівок з дійсністю і обумовлюють самобутність їх тематики. Колядки господарю в основному зосереджені навколо праці хлібороба. Він оспівується як багатий хазяїн, що проживає у білокам'яній світлиці в повному достатку: на столі у нього «калачі з ярої пшениці», на ньому «шуба люба», на поясі «калиточка», повна грошей. Величання поєднувалося з магічним заклинанням врожаю через побажання того, без чого неможливе життя землероба: здоров'я, добробуту, гаразду в сім'ї, худоби, що множиться з року в рік, гарного збіжжя. Ці побажання гіперболізували реально можливий достаток, бо саме цьому надавалась у давнину владна магічно-заклинальна сила. Хліборобська праця змальовувалась шанобливо й любовно, що перегукується з величальними обжинковими піснями.
Деякі новорічні обряд
и безпосередньо відтворювали хліборобську працю: на Маланку хлопці вносили в хату плуг і показували ніби орють ниву і сіють зерно, що також пророкувало добрий врожай. Особливо яскраво виступає аграрно-магічна основа в обрядових діях, що супроводжували зимові свята. Водіння кози, ведмедя, тура, рядження в маски і перевдягання має прадавню тотемічну основу і свідчить про глибоку архаїчність обряду.
Уславляючи господаря, оспівували всю його щасливу родину. Ця тема глибше розкривається у колядках господині і пов'язана л
ише з колом її домашніх інтересів: вона хазяйнує, ростить дітей, доглядає чоловіка тощо. Життя її в хаті чоловіка змальовується радісним і щасливим, а сама вона:

По двору ходить, як сонце сходить,
А в хату ввійде - як зоря зійде,
А заговорить, як дзвін задзвонить,
Як засміється, сад-видоград в'ється,
Як зажартує - коня дарує.

Тематично різноманітні колядки звернені до парубка. У них він постає славним богатирем, сміливим воїном, вправним мисливцем, хазяйновитим господарем. Колядки парубкові багаті па історичні ремінісценції. Хлопець змальовується не тільки славним воїном, але і шанобливим сипом, вірним і ніжним коханим. Його дівчина виступає найкращою з усіх - царівною або королівною, а сам він в втіленням краси і мужності;
Колядки дівчині в основному описують її красу, працьовитість і почуття любові до судженого. Бажаючи їй здоров'я і щасливої пари, оспівують її розум, вроду, хазяйновитість.
У колядках не реальний, а ідеалізований образ подається через стороннє сприймання - це типовий епічний прийом. Величальна функція колядок і щедрівок передбачає їх мовну й образну палітру: широке використання порівнянь, протиставлень та образних й художніх паралелізмів. Так, хазяїн уявляється як «ясен місяць», що «жи- тейко віє», його дружина - «красне соице», що «хлібойко пече», дочки - «дрібні зірк
и», що «золото прядуть».
Композиція колядки досить проста: заспів, власне колядка, поколядь (закінчення) та приспів. З часом поколядь почала відриватися від колядок і вживатися як самостійне привітання - «віншування».
«Засівалки» або «посипалки» виконувались дітьми ранком нового року. Ці коротенькі магічно-закли
кальні промовляння супроводжувались посипанням двору хазяїна зерном, яке він зберігав до сівби:

Сію, вію, посіваю,
З Новим роком поздоровляю!
Щоб було у вас в стіжку,
В мішку,
І в коморі,
І в оборі,
В ложці, в мисці
І в колисці.

За О.Ю. Чебанюк


 
Назад до вмісту | Назад до головного меню