Як троє кошенят до бабусі вгості ходили. Казка Юрія Ярмиша

Цікава казка Юрія Ярмиша для дітей, яка ще раз підтверджує народну мудрість, що у страху очі великі.


Як троє кошенят до бабусі вгості ходили.  Юрій Ярмиш

Як троє кошенят до бабусі вгості ходили. Юрій Ярмиш. Казка

Було собі троє кошенят – старшеньке, середульше й найменшеньке. Звали їх Няв, Мурр і Шшш.
От якось сусідська бабуся, що жила в будиночку по той бік вулиці, покликала їх до себе на обід.
Сонечко щедро світило.

Кошенята грілися на ґанку, чекали, коли вже можна буде йти до бабусі.
Няв – найстаршеньке кошеня – і каже:
– Вулицю переходити будемо поодинці. Бо там
автомашин багато. Спершу піду я!

Визирнув Няв з-під воріт… Глянув – та чимдуж назад:
– Н-няв! На вулиці спокійно, але біля бабусиних воріт – отакенний злий собака!

Побіг тоді Мурр – чи правду каже Няв? Обережненько визирнув – та й собі тікати!
– Няв, мені здається, там ще отакенніший злий собака!

А найменшеньке кошеня Шшш носика з-під воріт висунуло:
– Ш-ш-ш! А я найбільше від усіх боюсь Я такого великого злого собаки ще ніколи-ніколи не бачило!  

Зі страху воно аж заклякло, очі заплющило і не поворухнеться.
Так під ворітьми й залишилось. А сонечко припікає. Бабуся чекає…
– Може, ще раз подивимось? – нявкнуло з-за воріт старшеньке кошеня.
– Може…- несміливо муркнуло середульше.
– Тільки недовго! – тихенько погодилось Шшш.

Розплющило найменше кошеня очі і на протилежний бік глянуло…
Глянуло та як занявчить:
– Здається, цей собака – мальований.

Середульше кошеня одразу вигулькнуло з-за воріт:
– Мальований і не страшний!
А найбільше кошеня нявкнуло:
– Таж воно зовсім щеня!

І кошенята сміливо втрьох перебігли вулицю.

На бабусиному подвір’ї вони побачили крихітне цуценятко, що бігло їм назустріч і привітно махало хвостиком.

А на ґанку сиділа бабуся. І біля неї лежало кільце ковбаси.

І бабуся одразу запросила кошенят та цуцика до обіду.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: