Русалка. Іспанська народна казка

Жили собі чоловік та жінка, і мали вони єдиного сина.


Чоловік був рибалкою і щодня виходив у море.

Якось він закинув сіть, а коли став тягти, то насилу витяг — там була величезна русалка. От вона й каже рибалці:

— Пообіцяй, що віддаси мені першого, кого стрінеш удома, а то я з’їм тебе.

Рибалка подумав, що першим, як завжди, назустріч йому вибіжить цуценятко, і пообіцяв.

Русалка пірнула у воду, а рибалка пішов додому. Та цього разу першим його зустріло не цуценятко, а рідний син.

Він занепокоївся, що батька довго нема, і вийшов його зустріти.

І тоді розповів рибалка синові про свою пригоду — про те, як витяг із моря русалку і як та зажадала, щоб він оддав їй першого, кого стріне вдома.

Син сказав, що треба виконати обіцянку, але хай батько зачекає, поки він сходить до найближчого селища і попрощається з друзями.

І пішов.

По дорозі до селища юнак здибав мураху, вовка й орла.

Вони втрьох поралися біля мертвого віслюка і ніяк не могли його розділити — кожному хотілося урвати більше.

Тоді попрохали вони, щоб це зробив юнак. Він згодився і віддав м’ясо орлу, кістки — вовку, а шкуру — мурашці.

Та тільки рушив далі, як вони знову кличуть його.

Юнак перелякався, по-думав, що і його хочуть з’їсти.

Аж ні: ті вирішили віддячити йому за добро. Вовк подарував юнакові шматочок вуха, орел — пір’їну, а мураха — лапку.

Якщо доторкнутися до них і сказати : «Ой леле, вовк, орел або мураха!» — можна перекинутися вовком, орлом чи мурахою.

Повернувся юнак із подарунками додому і попросив відвести його до русалки.

Коли батько передавав його русалці, він доторкнувся до пір’їни, сказав:

«Ой леле, орел!», перекинувся орлом і полетів до королівського палацу.

Побачивши красеня орла, принцеса звеліла, щоб його спіймали і прив’язали до її ліжка.

Вночі орел знову обернувся на юнака. Принцеса перелякалась, але він заспокоїв її і розповів свою історію.

Король зажадав, щоб юнак залишився в палаці, де всі полюбили його.

Тепер він щодня катався з королем та принцесою в кареті або на човні виходив з ними в море.

Якось русалка помітила юнака, вхопила його за руку і на очах у короля та принцеси потягла в морську безодню.

Король присягнувся, що визволить юнака. Знаючи, що русалки полюбляють золото й срібло, він наказав зробити срібне весло.

Вийшли з ним у море, розшукали русалку і пообіцяли подарувати їй весло, якщо вона згодиться показати їм юнака хоча б до пояса.

Русалка показала тільки голову юнака, тож він нічого не міг удіяти.

Тоді принцеса пообіцяла русалці золоте весло, якщо вона покаже юнака до пояса.

Та згодилася, і наступного дня люди вийшли в море із золотим веслом.

Показала русалка людям юнака до пояса, а той, скориставшись такою волею, перекинувся орлом і полетів геть.

— Гей, ошуканці! Ви знову одурили мене, та я помщуся! — крикнула русалка.

Тож коли принцеса поверталась додому, земля розступилася і поглинула її.

Орел бачив усе те з високості і мовив:

— Я врятую її!

Обернувся він на людину, покликав мулярів і попросив зробити в тому місці, де зникла принцеса, невеличкий отвір.

Тоді дістав мурашину лапку й сказав: «Ой леле, мурашка!». Зробився юнак мурашкою, проліз у замок і там перекинувся орлом.

Упізнала його принцеса, а коли велетень, котрий стеріг її, вийшов, юнак знову став самим собою і попередив, що тепер вони обоє повинні перетворитися на мурах, аби вибратися звідти.

Так вони й зробили і дісталися до палацу, де зраділий король дозволив дочці одружитися з її визволителем.

Жили вони дуже щасливо, але завжди обминали море, щоб не потрапити на очі русалці.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: