Зірвав вітер листок з дерева.
Листок востаннє покружляв у повітрі і впав у калюжу. Придивився я до нього, бачу — на ньому муравлик сидить. Завмер бідолаха з переляку після такого польоту.
Та ось трохи очуняв, став бігати по листочку. Підбіжить до краю, нахилить голівку, поведе вусиками,— вода! — і назад.
До іншого краю примчить — знову вода. Заметушився муравлик: не може вибратись на тверду землю. І де вона поділась?
А вітер носить листок по калюжі, брижі, як хвилі, здіймає.
Наче на плоту по бурхливому морю, плаває по ній муравлик.
Раптом листок зіткнувся з іншим листочком. Зрадів муравлик, хутенько переповз на нього. А це такий же плавучий острів, як і його,— не видно берега. І теж погойдується на хвилях.
Я подумав собі:
«Ну ж бо, муравлику, не здавайся! Бачиш поруч трісочку? На ній — червоний жучок-козачок з дрібненькими цяточками на спині. Сидить, жде, коли його вітер до берега приб’є. Може, й ти такий хоробрий?»
Та, певно, не такий характер був у муравлика. Відпочив трохи і знов заметушився. Підпливе який листочок чи галузка яка — він до них, помацає, перевірить, чи не можна, бува, на берег перебратись.
Коли бачу: прибило-таки листок з муравликом до гілки, що одним кінцем лежала на -краю калюжі. Помацав її мурав-лик лапками, наче хотів перевірити, чи витримає, і обережно поповз по ній.
А коли вискочив на берег, навіть не озирнувся, так хутко побіг до своїх.
Тепер йому буде про що розповісти друзям. Либонь, не кожній мурасі доводиться плавати по морю на плоту, чи то пак по калюжі на листку.
А той жучок-козачок, що сидів на трісочці? Його незабаром теж прибило на хвилинку до рятівної гілки-місточка. Тільки він не зважився й ворухнутись. Дмухнув вітер, відігнав його тріску від містка.
І знову жучок-козачок плаває по калюжі, все тремтить від страху.