Народився братик. Василь Сухомлинський

В Оленчиної матусі народився хлопчик. Радіє Оленка: тепер у мене є братик.


Прокинулася вночі Оленка, бачить — схилилась мама над колискою та й співає колискові.

Заворушилась заздрість в Оленчиній душі. Тепер, думає, мама вже не любитиме мене так, як раніше. Бо треба ж і Петрика любити.

— Мамо, — каже Оленка вранці, — ой, як люблю я вас…

— А чого ти мені це говориш? — непокоїться мати.

— Бо хочу, щоб ви мене любили не менше, ніж Петрика…

Мама полегшено зітхнула й каже:

— Піди, Оленко, Сонця запитай, як воно ділить своє тепло між людьми?

Вийшла Оленка та й питає. А Сонце каже:

— Для кожної людини — все моє тепло. Від першої до останньої іскринки.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: