Оповідання, яке навчить поводитись із книгою. Цікаве і повчальне оповідання Остапа Вишні для дітей – Любіть книгу.
Любіть книгу. Остап Вишня
Не дуже любив книгу Василько. І не дуже чемно з нею поводився.
…От одного вечора ліг спати та й узяв книжечку перед сном почитати. А Василько знав, що, якщо лежачи читаєш книжку, псується зір і псується книжка. Лежить Василько, читає і задрімав.
А книжка – бух на підлогу. Аркуші в книжці й пожмакалися. Добре заснув Василько, так міцно, що од «бух!» не прокинувся.
І сниться Василькові, що він сам книжка.
От бере його, книжку-Василька, Оленка, що теж не дуже поважає книжку, бере, читає і водночас обідає. Борщ із ложки — кап! — та на Василька-книжку. Йому пече, йому неприємно, та нічого не вдіє Василько, бо він книжка.
А потім ухопили Василька-книжку Мишко і Вова та давай на ньому різні дурниці писати: «Читав Вова», «Цікава книжка», «Колька — дурак», — отаке понаписували. Так ніби хтось у грязюку перо вмочив та й бруднить, грязнить Василька-книжку!
Далі ще гірше! Оленка почала Василька-книжку ножицями різати — малюнки вирізати. Болить Василькові, аж «рятуйте!» хоче крикнути…
Тільки-но Оленка ножиці прийняла, як хтось гарячого праса поставив на Василька-книжку. Горить Василько-книжка, дим із нього йде! Пече йому!
Уже Василько-книжка не книжка, а саме шмаття, в яке загорнула Оленка свій сніданок!
Так гірко та так боляче зробилося Василькові, що він аж прокинувся.
— Ой, що зі мною зробили?
А потім, здогадавшись, що то був тільки сон, зітхнув легше.
А зітхнувши, подумав та й гасло про книжку склав:
«Бережи книжку — це твій друг!»
І ніколи вже не псує Василько книг та й товаришів соромить, коли хтось із них не береже книжку.