Кіт та лисиця. Українська народна казка

У лісі да жила лисиця, а біля того ліса да жив собі чоловік. У того чоловіка да був кіт. Він колись добре мишей ловив, а далі, як осліп, дак і перестав. А хазяїн його жаловав. Він не хотів його убивать, да завіз його в ліс, да там і покинув. Коли – йде лисиця да й каже:


– Здоров був, Котофей Матвійович! А чого ти прийшов? 

От він і каже:
– А що ж,- каже,- мене да мій хазяїн любив, покіль я бачив, а як я перестав бачить, дак і перестав мишей ловить,- а колись здорово ловив,– дак він пожалів мене вбить да й одвіз в ліс. Мені тепер і прийшлось пропадать.

А лисиця да й каже:
– Стережи мене, Котофей Матвійович, дак я тебе буду хлібом годувать.

От він і каже:
– Добре, сестричко-лисичко!

Вона йому построїла котовку і городець чималий дала.

От одного дня да й приходить заєць, Да у ту капусточку – хрим-хрим! А кіт в вікно да на зайця,- да хвіст задрав, да – фррр!.. Заєць злякавсь да й побіг розказувать медвідю, вовку і дикому кабану.

А медвідь і каже:

– Знаєте що? Зробім обід да позовім і їх… Я,- каже,- украду у чоловіка меду, а ти, вовче, украдь сала, а ти, кабане, накопай коріння, а ти, зайче, позовеш їх обідать.

От вони наготовили всього, як медвідь казав, а заєць побіг звать. Підійшов під вікно да й каже:
– Просимо вашої милості, лисичко-сестричко з Котофеєм Матвійовичем, до нас на обід.
Да й – маха!

А медвідь і каже:
– Чи ти ж казав, щоб свої ложки побрали?
– Ох, мені лишечко,- каже заєць,- я й забувсь!

Да й побіг знов. Підійшов під вікно да й каже:
– Да й беріть ложки!
– Добре, добре,- каже лисиця.

От вони йдуть. Кіт задрав хвіст да зараз до сала:
– Мя-у! Мя-у!..

А вони злякались кота, да поховались в кущі, да й думали, що він каже: «Мало! Мало!», да й кажуть:
– А, бісів сину! Ми усім наготовили, а тепер — він один, да ще каже: «Мало!»

Медвідь же да сидів на дубі, а ті по кущах. От кабан (сказано – свиня!) не усидів да й повернувсь. Кіт думав, що там миш, та туди:
– Фррр!..

Він з-під куща да на другий кущ. Вовк ізлякавсь да відтіль, да тоді під дуба. Медвідь з дуба – да на кущ… Заєць – відтіль да навтьоки!

А кіт зоставсь. Сидить да сало їсть, а лисиця – мед. Поїли гарненько собі да й пішли додому.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: