Кінь і вершник. Василь Сухомлинський

У маленькому будинку жив Скульптор. Він вирізував з дерева людей, тварин, казкових птахів і навіть квіти з тонкими прозорими пелюстками.


Поряд зі Скульптором жив Хлопчик. Мама цього Хлопчика випалювала з дерева вугілля, продавала його на базарі, тим і жили.

Хлопчик часто приходив до майстерні Скульптора, сідав на ослін й дивився, як з дерева народжуються життя і краса.

Одного разу привезли з лісу велику колоду. Розпиляли на дві частини. Одну принесли в майстерню, а іншу залишили лежати у дворі, недалеко від будиночка Хлопчика.

Багато днів працював Скульптор. На очах у Хлопчика з дерева народився кінь. Він був наче живий, рвався уперед, та невидимий вершник стримував його.

— А де ж вершник? — запитав Хлопчик.

— Вершник залишився в іншій половині дерева, — відповів Скульптор, і його руки затремтіли. Він був старий і слабкий тілом, щоденна важка праця виснажила його. 

І Скульптор передчував, що кінь — це його останнє творіння.

Хлопчик побіг до матері. Він хотів сказати: «Мамо, понесіть у майстерню другу половину колоди, у ній заховався вершник».

Та другої половини вже не було. Мама розрубала колоду й випалила з неї вугілля.

— Для чого ж ви, мамо, спалили вершника? — запитав зажурений Хлопчик.

Мама розгублено дивилася на сина.


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: