Два Івани. Юрій Ярмиш

Казка Юрія Ярмиша про те, що “усім Іванам на землі діло є”


Юрій Ярмиш. Казка для дітей.

Два Івани

Жили собі два Івани. Два мрійники. Хотіли для людей добро зробити, героями називатися.
От перший Іван мріяв-мріяв та й надумав – час починати. Виліз на високу гору – щоб усім його видно було, сів на камінь і чекає, коли покличуть люди на подвиг, героєм наречуть.
А другий Іван підвівся та й пішов собі вперед – на широкі простори.
Гукнув його перший Іван зі своєї високої гори:
– Ти що надумав?
– Садок хочу насадити, смачні яблука виростити на радість людям!
– Хе, хіба це велика справа? Найлегша з найлегших. Бачиш, яблучок йому забажалося! За таке героєм не назвуть. – І знов усівся на свій камінь. Чекає. Довго чи ні казка мовилася, швидко чи повільно час йшов, тільки Іван з гори гукнув другові:
– Гей, Іване! Чи яблучка вже виросли?
А люди й відповідають:
– Виросли. Солодкі, соком-здоров’ям налиті. Спускайся скуштуй,- сильнішим станеш.
– Нема коли,- поважно відповідає Іван. – Чекаю, коли ви мене на подвиг покличете.
– Чекай, чекай! – усміхаються люди. – От твій товариш далеко вже від тебе пішов.
– Гей, Іване! – непокоївся Іван зі своєї високої гори. – Де ти, що поробляєш?
– Вугіллячко рубаю! – почулося здалека. – Вогник людям дарую! Спускайся до нас, бригада у нас дружна, саме на трудову зміну заступаємо!
– Е, ні! – хитро посміхнувся Іван із своєї високої гори. – У вас праця, а я подвиг бажаю звершити. Почекаю ще – люди обов’язково покличуть!
А час біжить, рік минає… Другий добром люди згадують… Третій завершується…
Ще більше стурбувався Іван на своїй високій горі. І люди наче забули про нього, про подвиг не згадують, і друг невідомо що поробляє. Кудись зник, а куди саме – ніхто не знає.
– Іва-ане! Де ти? – гукнув щосили Іван зі своєї високої гори. – Куди подівся?
– Нікуди я не подівся, саме зараз над твоєю високою горою пролітаю!
Підняв голову Іван до неба, а там космічний корабель летить, і керує ним його товариш.

Два Івани. Юрій Ярмиш

А люди на землі радіють:
– Слава Івану!
– Слава зоряному герою!
– Чому ж ти мене не покликав, на подвиг із собою не взяв? – бідкається Іван на своїй високій горі.
А Іван з піднебесся йому відповідає:
– Ти все на подвиг збирався, а я працею, трудом зайнятий був. Бачу я звідси – твоя гора незчисленні скарби в собі таїть. Поміркуй, як їх видобути, людям подарувати. Усім Іванам на землі діло є!


Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями: