Хіба від нічого так тікають? Олександр Копиленко

Погляньте, який кольористий стоïть лiс! Влiтку вiн був зелений, а зараз осiнь, i листя пожовкле. Нiби хтось пофарбував лiс у таку свiтло-жовту фарбу. А пiдiйдiть ближче: одне дерево жовтувате, iнше темнiше, а цей кущ прикрасив себе, бач, яким червоним листям! Читати далі…

Жовкне листя. Олександр Копиленко

Олександр Копиленко. Жовкне листя

Олександр Копиленко. Жовкне листя Вкривається багрянцем клен. Він стоїть на узліссі замріяний, ніби сумує, що надійшов жовтень. Іноді тихо зронить вирізьблений свій лист. А налетить вітер і почне безжально зривати осінню красу зажуреного клена, оголить його і гулятиме серед голого Читати далі…

Хто ж винен. Юрій Старостенко

Птахи відлітають у вирій

Оповідання Юрія Старостенка про осінь, про птахів восени. Хто ж винен. Юрій Старостенко От і настала рання осіння пора… Ходить Мишко лісом і кличе: – Зозулько-о-о!.. – Послухав трохи і знов товстим голосом: – Зозулько-о-о!.. Давніш, було, й відгукнеться зозуленька: Читати далі…

Кленчук. Микола Магера

Уздовж тротуару хизувалися своїм темно-зеленим лапатим листям розлогі каштани. Всю весну кохали їх очима люди. Бо ж як тільки сонечко обцілує пишні бруньки, пустунка-хмара вмиє їх теплим дощем, а весняний легіт висушить блакитним рушником, витягають вони з довгих клейких рукавів Читати далі…

Тополя. Микола Магера

Тополя. Микола Магера

Росла собі край дороги тополя все вгору та вгору. Мимо неї вдень і вночі стрімголов мчали таксі, вантажні автомашини, автобуси, ліниво повзли трактори з причепами, обкутували їдким димом мотоцикли і мопеди. Дорога гула, ревла, стогнала. А тополя то припадала пилом, Читати далі…

Сорочині вигадки. Олег Буцень

Був холодний осінній ранок. Визирнуло сонце з-за хмарини, скоса кинуло промінці на землю. Заглянув один із них у нірку до старої черепахи, розбудив її. Виповзла черепаха на луг і неквапливо почалапала шукати собі снідання. А сніданок у черепахи простий: зелені Читати далі…

Полохливий гриб. Олег Буцень. Оповідання

Виткнувся із землі грибок маслючок. Ніжка товстенька, брунатний капелюшок на самі вуха насунутий, щоб ніхто його не знайшов. — З днем народження! — ласкаво привітав його кущик травички і розсунув стеблинки, місцем поступився. А невеличка гілка осики, яка простяглася понад Читати далі…