Байка "На полюванні". Автор Петро Кізко - МегаЗнайка - сайт для дітей, батьків, вчителів

Перейти до вмісту

Головне меню:

Байка "На полюванні". Автор Петро Кізко

Петро Кізко
На полюванні


Батько з сином полювати
Вийшли в поле, через яр.
На горбу сидять зайчата,
Мабуть буде з десять пар!
Всі вони, немов на свято,
Позбиралися у гурт.
Син гука: — Стріляйте, тату,
Я в траву сховаюсь тут.
Батько каже: — Тнхше, тихше...
Треба ближче підійти,
Щоби стрельнути цільніше,
Щоб не дать зайцям втектн.
Син питає: — А що, тату,
Як усіх ми побємо?
Не дотягнено до хати.
— Але й тут не лишимо, —
Каже батько. — Всіх до 'дного
Ми на плечі заберем.
Буде нам дохід із цього.
Отоді-то заживем!
Мясо заяче зїмо,
А шкірки з них продамо.
А як гроші роздобудем,
То й багаті тоді будем.
Купим свинку і корівку,
Побудуємо ставок.
В хаті вистелим долівку

Із паркету — не з дощок.
Свинка дасть нам поросята,
А корівка — теличок.
А як все це нам продати.
Буде ще у нас й млинок.
Син до батька: — Ні, мій тату,
Я б нічого не хотів,
Лиш коня, щоб ним літати
К
озаком серед стелів.
Осідлаю я коня і — хай вітер доганя!
— Но! — гукну коневі. — Но!
Та — зайців, як не було...
Хлопця крик вони зачули
І з горбочка дременули.

Залишивсь порожній слід.
Батько весь аж наче зблід.
Грізно синові гука:
— Через тебе річ така!
Син: — Не винен тут я, тату,
Треба б зразу вам стріляти ...
Ну, а ми обом совіти

в баєчці даєм оцій: —
Не збирайтесь багатіти,
Як не вбили ще зайців!


 
Назад до вмісту | Назад до головного меню